Оскарження зареєстрованої торговельної марки в Європейському Союзі вимагає не просто тверджень про схожість чи потенційну плутанину, а ретельної, підкріпленої доказами правової стратегії. Нещодавнє рішення Загального суду Європейського Союзу у справі польського виробника оптичного обладнання Salumanus sp. z o.o. та гонконгської компанії Heyoptics Co. Ltd. демонструє значні перешкоди, з якими стикаються бізнеси, намагаючись визнати недійсною торговельну марку ЄС.
Рішення підкреслює два ключові вимоги для суб’єктів, які беруть участь у спорах щодо інтелектуальної власності: наявність надійної документації щодо раніших прав, таких як авторське право, та дотримання процесуальної дисципліни під час адміністративних проваджень. Для юристів та керівників бізнесу ця справа показує, що моніторинг торговельних марок та проактивне збереження доказів є фундаментальними складовими готовності до судових спорів.
Недостатній доказ ранішого авторського права
Salumanus намагався визнати недійсною фігуративну торговельну марку "lightoptics" компанії Heyoptics, посилаючись на підстави, передбачені Регламентом (ЄС) 2017/1001: володіння ранішим авторським правом та недобросовісність заявника. Суд відхилив обидва аргументи, причому позов щодо авторського права не був задоволений через недостатні докази авторства та часові рамки.
Згідно з законодавством ЄС, сторона, яка заявляє про недійсність на підставі ранішого авторського права, повинна чітко встановити набуття, продовження існування та обсяг захисту цього права. Сам факт комерційного використання є недостатнім – необхідно довести факт створення. Salumanus надав рахунки-фактури, фотографії продукції та листування, проте Загальний суд дійшов висновку, що ці матеріали не містять необхідної конкретики для підтвердження того, що знак був створений до подання заявки Heyoptics у листопаді 2021 року.
Критично важливим стало те, що договір із графічним дизайнером не містив прямого посилання на розробку саме цього знака. Крім того, нотаріально засвідчені витяги з вебсайту були датовані роками пізніше за критичний період, що робило їх недоречними для встановлення пріоритету. Цей результат підкреслює поширену помилку: покладатися на загальні бізнес-записи замість точної, датованої документації творчої роботи.
Процесуальна дисципліна та допустимість доказів
Важливим аспектом рішення є питання допустимості доказів, вперше поданих на судовому етапі. Salumanus намагався надати електронні листи за 2018 та 2021 роки під час провадження в Загальному суді, стверджуючи, що вони були архівовані та їх було складно відновити.
Суд категорично відхилив ці докази. Роль Загального суду полягає в перевірці законності рішення Апеляційної палати Європейського ведомства інтелектуальної власності (EUIPO) на основі фактичних та юридичних обставин, які були відомі цьому органу на момент ухвалення рішення. Дозвіл на подання нових доказів на пізнішому етапі підриває цілісність адміністративного процесу.
Для бізнесу це означає, що провадження в EUIPO є вирішальними. Доказова база повинна бути повною ще до розгляду справи в відомстві з реєстрації торговельної марки. Покладатися на відновлення документів під час судового перегляду – стратегічна помилка, яка зазвичай призводить до їх виключення з матеріалів справи.
Визначення недобросовісності у спорах щодо торговельних марок
Salumanus також стверджував, що Heyoptics діяв недобросовісно, копіюючи його знак та привласнюючи фотографії продукції. Суд підтвердив, що недобросовісність повинна оцінюватися на основі всіх відповідних обставин, що існували на момент подання заявки. Заявник вважається таким, що діє добросовісно, якщо не доведено протилежне.
Схожість знаків або перетинання комерційної діяльності автоматично не свідчать про нечесність. Щоб довести недобросовісність, сторона, яка оскаржує, повинна продемонструвати, що заявник знав або мав знати про раніше використання з наміром скористатися ним або заблокувати справжнього власника. Salumanus не надав доказів того, що Heyoptics був обізнаний про його попереднє використання або мав намір виключити їх з ринку.
Стратегічні наслідки для управління інтелектуальною власністю
Це рішення містить кілька практичних висновків для компаній, які займаються захистом бренду:
Документуйте створення ретельно: Зберігайте датовані записи про створення логотипів, включаючи чернетки, угоди з дизайнерами з чітким зазначенням прав на авторське право та журнали першого комерційного використання. Загальні рахунки-фактури рідко є достатніми для доказу дати авторства.
Зберігайте докази завчасно: Визначайте та архівуйте відповідне листування, договори та докази використання одразу після виявлення потенційного порушення або підготовки до провадження про визнання недійсним. Не розраховуйте на те, що документи можна буде відновити пізніше.
Проводьте моніторинг проактивно: Моніторинг торговельних марок дозволяє компаніям виявляти конфліктні заявки на ранніх етапах, що дає змогу сформувати більш переконливу позицію щодо обізнаності та знання – ключових елементів позовів про недобросовісність.
Розумійте правові стандарти: Усвідомлення того, що "схожі знаки" не дорівнюють "недобросовісності", допомагає бізнесу правильно оцінювати очікування та спрямовувати ресурси на позови з вищими шансами на успіх, такі як чіткі спори щодо пріоритету або порушення зареєстрованих прав.
У складних умовах законодавства ЄС про інтелектуальну власність інтуїція не є доказом. Бізнес повинен ставитися до оскарження торговельних марок з тією ж ретельністю, що й до фінансових аудитів, забезпечуючи, щоб кожне твердження було підкріплене точними, своєчасними та допустимими доказами. Для ефективного захисту прав на реєстр торговельних марок та уникнення ризиків необхідно використовувати пошук торговельних марок та професійні послуги з захисту торговельних марок.