Різниця між легітимною паралельною торгівлею та порушенням прав на торговельну марку часто залежить від того, хто несе тягар доведення в рамках складних дистрибуційних мереж. Нещодавнє рішення Верховного Суду Польщі (II CNPP 3/25) прояснює цю динаміку, надаючи критично важливі рекомендації для онлайн-ритейлерів та імпортерів, які працюють у рамках селективних дистрибуційних систем.
Виключні права проти вільного руху товарів
Спір виник між брендом розкішної парфумерії та великим польським онлайн-ритейлером. Бренд використовує селективну дистрибуційну мережу з одним ексклюзивним дистриб’ютором у Польщі. Ритейлер закуповував продукцію у різних польських постачальників, які надали договірні гарантії, що товари були законно введені в обіг на території Європейської економічної зони (ЄЕЗ).
Бренд ініціював судовий позов про порушення прав на торговельну марку, оскаржуючи право ритейлера на продаж товарів. Справа пройшла три окремі судові інстанції:
Окружний суд: Відхилив позов бренду, постановивши, що ризик розділення ринку переносить тягар доведення на позивача.
Апеляційний суд: Скасував рішення, поклавши тягар доведення законного походження товарів на ритейлера, стандарту якого той не зміг дотриматися.
Верховний Суд: Розглянув касаційну скаргу ритейлера, який намагався скасувати апеляційне рішення.
Прецеденти Van Doren та Hewlett-Packard
Аналіз Верховного Суду зосередився на балансі між правами на торговельні марки та вільним рухом товарів, керуючись двома ключовими прецедентами Суду Європейського Союзу (СЄС).
Принцип Van Doren
У справах, що стосуються ексклюзивних або селективних дистрибуційних систем, вимога до стороннього продавця довести походження товарів створює структурну асиметрію інформації. Оскільки власники торговельних марок можуть ідентифікувати та обмежувати конкретних учасників мережі, які постачають товари, паралельним імпортерам часто складно відстежити джерела. Отже, як тільки відповідач демонструє цей ризик, тягар доведення переходить до власника торговельної марки, який має довести, що товари були вперше введені в обіг за межами ЄЕЗ. Лише після того, як власник не виконає цього стандарту, відповідач повинен довести, що отримав товари з дозволу на перше введення в обіг у межах ЄЕЗ.
Уточнення Hewlett-Packard
Однак цей перехід тягаря доведення не є абсолютним. СЄС встановив у справі Hewlett-Packard, що тягар не може покладатися виключно на відповідача, якщо:
Товари не мають маркувань, що ідентифікують цільовий ринок.
Дистрибуція здійснюється через селективну мережу, де перепродаж обмежений іншими учасниками або кінцевими споживачами.
Відповідач отримав від постачальників гарантії законної придатності товарів до продажу.
Власник торговельної марки відмовляється перевірити статус товарів.
У таких сценаріях ризик розділення ринку є значним, що вимагає коригування розподілу тягаря доведення, щоб запобігти використанню власниками торговельних марок процесуальних норм для підтримки різниці в цінах між кордонами.
Юридичні пороги та результати
Незважаючи на сприятливі правові аргументи щодо переходу тягаря доведення, Верховний Суд відхилив касаційну скаргу ритейлера. Для скасування апеляційного рішення необхідно довести "кваліфіковане, очевидне порушення" закону. Суд встановив, що тлумачення національних судів було одним із кількох можливих поглядів, що відповідають чинній судовій практиці. Тому формальної помилки не було допущено, незважаючи на несприятливий для ритейлера результат.
Це розрізнення є важливим для юристів та бізнес-лідерів. Сприятливий правовий аналіз не гарантує позитивного вердикту, якщо відповідач не виконав своїх початкових обов’язків щодо надання доказів.
Стратегічні наслідки для моніторингу торговельних марок
Рішення підкреслює кілька критичних ризиків для бізнесу, особливо для тих, хто займається паралельною торгівлею або онлайн-ритейлом:
Документація має першочергове значення: Гарантій постачальників недостатньо. Імпортери повинні формувати специфічні докази першого введення товарів в обіг у межах ЄЕЗ, наприклад, відстежуючи точні номери партій або серій до авторизованого першого продажу в ЄЕЗ.
Ризики селективної дистрибуції: Бренди, які використовують ексклюзивні або селективні мережі, використовують асиметрію інформації в судовому процесі. Ритейлери, які співпрацюють з такими брендами, стикаються з вищими вимогами щодо доказів.
Динамічний тягар доведення: Розподіл тягаря доведення змінюється залежно від прозорості дистрибуційного ланцюга. Якщо мережа бренду приховує походження товарів, тягар може переходити. Однак, якщо мережа непрозора, а бренд відмовляється співпрацювати, правові стандарти можуть бути на користь імпортера.
Рекомендації для власників торговельних марок та ритейлерів
Рішення Верховного Суду вказує на те, що власники торговельних марок не можуть використовувати правила розподілу тягаря доведення як заміну контролю за своїм дистрибуційним каналом. Якщо мережа є проникною, а власник відмовляється перевіряти статус товарів, вимагаючи при цьому від паралельних імпортерів доведення їхнього походження, вони ризикують бути сприйнятими як ті, хто створює штучні бар’єри на ринку.
Для ритейлерів та імпортерів довіра до договірних гарантій більше не є достатньою. Потрібне активне формування захищеної ланки доказів для кожного товару, що продається. У сфері транскордонного права на торговельні марки видимість та верифікація служать основними механізмами зниження ризиків. Для ефективного захисту своїх інтересів важливо регулярно проводити пошук торговельних марок у реєстрі торговельних марок, а також використовувати послуги моніторингу торговельних марок, щоб своєчасно виявляти потенційні порушення. Це допоможе уникнути юридичних спорів та забезпечити надійну реєстрацію торговельної марки, що є ключовим елементом захисту торговельних марок.