Реєстрація торговельних марок у Китаї зазнає фундаментального перегляду. Нещодавнє судове рішення, яке підтвердило визнання реєстрації торговельної марки недобросовісним з боку рекламної компанії, свідчить про те, що сам по собі обсяг заявок більше не гарантує захисту. Судова система все пильніше аналізує комерційну доцільність поданих заявок, виходячи за межі самої заявки та розглядаючи ширшу бізнес-реальність заявника.
Це рішення встановлює чіткий прецедент для світових брендів та місцевих підприємств: у Китаї кількість не може замінити якість чи намір.
Механізми визначення недобросовісності
Згідно зі статтею 4 Закону Китаю про торговельні марки, заявки, подані недобросовісно без наміру використання, підлягають відмові. Однак історично визначення "недобросовісності" було складним. Нещодавнє рішення уточнює, що оцінка є комплексною. Вона не спирається на один критерій, а розглядає історію подання заявок у контексті реальної господарської діяльності заявника.
Органи влади та суди тепер шукають конкретні ознаки неправомірного накопичення:
Надмірний обсяг заявок: Заявки, які явно перевищують звичайні бізнес-потреби, слугують значними тривожними сигналами.
Відсутність комерційного використання: Недостатні докази справжнього використання або реальної перспективи використання послаблюють позицію заявника.
Відсутність зв’язку з бізнес-діяльністю: Відсутність зв’язку між заявленими знаками та існуючими або запланованими комерційними операціями заявника свідчить про спекулятивне подання заявки, а не про стратегічний захист бренду.
Важливо, що фактичне використання на момент подання заявки не є обов’язковим. Легітимні стратегії часто включають реєстрацію торговельних марок для запланованого розширення або захисних цілей. Ключовим відмінником є достовірність. Якщо компанія реєструє сотні знаків, які не мають логічного зв’язку з її галуззю чи масштабом, презумпція недобросовісності значно посилюється.
Відмінність між кіберсквотингом та стратегічним поданням заявок
Для міжнародних компаній важливо розуміти нюанси між кіберсквотингом торговельних марок та надмірним поданням заявок. Кіберсквотинг зазвичай передбачає реєстрацію знаків, пов’язаних із відомими іноземними брендами, з метою отримання плати за їх використання. Надмірне подання заявок, як у цьому рішенні, стосується вітчизняних суб’єктів, які накопичують права без справжнього наміру їх використовувати.
Обидві практики створюють перешкоди для власників брендів, які прагнуть захистити свою інтелектуальну власність. Однак механізми правозастосування відрізняються. Нещодавнє рішення підкреслює, що навіть заявники, які здаються легітимними, є вразливими, якщо управління їхнім портфелем не має комерційної сутності. Це переносить тягар доведення на заявників, які повинні продемонструвати, що їхня стратегія подання заявок узгоджується з їхньою бізнес-траєкторією.
Наслідки для власників світових брендів
Рішення прийнято на тлі значних нормативних змін. Переглянутий Закон Китаю про торговельні марки, прийнятий у червні 2026 року та який набуде чинності 1 січня 2027 року, ще більше посилить наслідки для недобросовісних дій. Цей законодавчий контекст вказує на тривале посилення боротьби зі спекулятивними реєстраціями.
Для транснаціональних корпорацій сучасна ситуація вимагає проактивного підходу:
Активний моніторинг торговельних марок: Постійний нагляд за діяльністю третіх сторін щодо подання заявок є необхідним. Раннє виявлення дозволяє подавати заперечення до закріплення прав.
Документування доказів: Ведіть ретельний облік комерційного використання, планів розвитку бренду та попередніх прав. Ці докази слугують противагою претензіям щодо недобросовісності з боку інших або підтримують ваші власні реєстрації.
Стратегічна узгодженість: Переконайтеся, що подання заявок місцевими партнерами відповідають реальним бізнес-потребам. Надмірне подання заявок агентами або партнерами може ненавмисно зашкодити репутації бренду в очах регуляторів.
Майбутнє управління портфелем торговельних марок
Управління портфелем торговельних марок у Китаї має ґрунтуватися на реальних комерційних цілях. Епоха тотальних реєстрацій завершується. Суди та Національне управління інтелектуальної власності Китаю (CNIPA) стають дедалі більш досвідченими в аналізі обґрунтованості заявки, а не лише її предмета.
Бізнесам слід розглядати стратегію реєстрації торговельних марок як невід’ємну частину загального бізнес-плану. Подання заявок повинні відображати реальну або майбутню присутність на ринку. У міру посилення правозастосування ті, хто не узгоджує свої практики щодо інтелектуальної власності з реальною комерційною діяльністю, опиняться під загрозою анулювання та відмови, незалежно від обсягу зареєстрованих знаків.