Нещодавнє рішення Верховного суду відмовити у розгляді справи (certiorari) у спорі щодо торгової марки «RAPUNZEL» забезпечує критичну ясність стосовно права на оскарження реєстрацій брендів. Відмовившись розглядати справу, Суд підтримав рішення про те, що заперечення споживачів проти реєстрації торгових марок, незалежно від їхньої прихильності до продукту чи персонажа, зазвичай не мають юридичного підґрунтя (standing) для протидії заявкам на торгові марки згідно із Законом Ленгама.
Спір щодо персонажів, що є суспільним надбанням
Юридичний конфлікт виник, коли компанія United Trademark Holdings спробувала зареєструвати назву «RAPUNZEL» для використання на ляльках та іграшках. Колекціонер подав заперечення, стверджуючи, що це ім'я належить відомому казковому персонажу, який є суспільним надбанням (public domain). Основний аргумент ґрунтувався на інтересах споживачів: якби приватна корпорація могла монополізувати ім'я відомого персонажа, це обмежило б доступ до доступних альтернатив.
Однак Комісія з розгляду спорів та апеляцій щодо торгових марок (TTAB), а згодом і Федеральний окружний суд, відхилили цей прецедент. Вони застосували тест «зони інтересів» - стандарт, що використовується для визначення того, чи належить позивач до групи людей, яких має захищати закон. Суди дійшли висновку, що процедури оскарження торгових марок розроблені для захисту комерційних інтересів - наприклад, конкурентів або власників брендів, - а не загальних занепокоєнь громадськості чи окремих споживачів.
Розуміння схожості торгових марок та процесуальної правосуб'єктності
Це рішення підкреслює фундаментальну відмінність у праві інтелектуальної власності. Хоча право торговельних марок базується на запобіганні збиттю споживачів з пантелику, не кожна особа, яка може бути спантеличена знаком, має юридичне право перешкодити його реєстрації.
Для бізнесу це створює специфічний ландшафт щодо схожості торгових марок (trademark confusability):
Збиття з пантелику зазвичай має відбуватися у спосіб, що впливає на ринок або конкурентів.Комерційна релевантність:
Щоб отримати право на оскарження (standing), особа, яка заперечує, зазвичай повинна продемонструвати, що новий знак спричинить пряму економічну шкоду або втручатиме в її власні комерційні права.Економічна шкода:
Хоча збиття споживачів з пантелику є основоположним обґрунтуванням захисту торговельних марок, споживачі розглядаються як бенефіціари системи, а не як її контролери.Прогалина у захисті прав споживачів:
Необхідність проактивного моніторингу торгових марок
Для компаній, що працюють на насичених ринках, це рішення підкреслює важливість агресивного та стратегічного моніторингу торговельних марок. Оскільки юридичний поріг для отримання процесуальної правосуб'єктності залишається високим, бізнес не може покладатися на захисників прав споживачів у контролі за ринком.
Якщо конкурент намагається зареєструвати знак, який є до степени змішування схожим на існуючий, власник бренду має право діяти проти нього. Однак, якщо третя сторона реєструє знак, що посягає на суспільне надбання або загальнокультурні поняття, споживачі можуть не мати юридичного механізму для втручання. Це перекладає весь тягар захисту бренду на корпорації.
Стратегічні наслідки для бізнесу
Компанії повинні впроваджувати надійні системи моніторингу, щоб виявляти потенційні порушення на ранніх стадіях. Покладання на суспільну думку як на механізм захисту є юридично недостатнім.Внутрішня пильність:
При подачі заперечень компанії повинні чітко артикулювати, як нова реєстрація завдає конкретної, безпосередньої шкоди їхнім комерційним інтересам, а не посилатися на широкі соціальні чи культурні наслідки.Визначення зони інтересів:
Оскільки можливості сторонніх осіб оскаржувати знаки зменшуються, визнані бренди повинні зосередитися на зміцненні власних реєстрацій, щоб гарантувати, що вони залишаються в межах захищеної «зони інтересів».Захист ідентичності бренду: